Постановка проблеми. У процесі вивчення морального розвитку школяра необхідно досліджувати вплив індивідуальної психокорекції на його моральне становлення.
Важные проблемы индивидуальной психокоррекции основательно исследовали ведущие направления зарубежной и отечественной психологической мысли: психоанализ 3. Фрейда, индивидуальная психология А. Адлера, клиент-центрированная терапия К. Роджерса, логотерапии В. Франкла, гештальт-терапия Ф.Перлза, трансактный анализ Э. Берна .
Формулирование целей статьи (постановка задачи). Целью исследования является постижение влияния индивидуальной психокоррекции на процесс нравственного становления личности школьника. Умови індивідуальної психокорекції:
- Добровільна згода на отримання допомоги.
- Довіра школяра психолога.
- Активність школяра і його творчо-дослідницьке відношення до особистісних проблем.
- Право учня приймати чи не приймати надану допомогу.
- Право школяра самому вирішувати питання в своєму житті.
Методи індивідуального психокорекційного впливу:
1. Переконання використовується в роботі зі школярами, у яких досить розвинена сила волі, високий рівень інтелектуального розвитку і здатності самостійно впоратися зі своїми проблемами.
Психолог застосовує такі прийоми:
- З'ясовує особистісне ставлення учня до психологічних і поведінкових проблем, які його турбують. По перше, психолог з'ясовує погляд школяра на проблему. Знаючи погляд дитини на певну ситуацію, легше підібрати найбільш впливові і переконливі аргументи і факти персонально для нього;
- Виходячи з того, що в розумінні своєї проблеми школяр прав, з ним обговорюються різні погляди на проблему. Психолог не заперечує можливу правоту учня, не намагається повністю його переконати, запрошує його вислухати і зважити різні погляди і оцінки;
- Школяру пропонується самостійно прийняти рішення, яким рекомендаціям слідувати, каким – нет;
- Психолог розділяє проблему на ряд приватних питань і послідовно добивається згоди учня з тими відповідями на питання, які хоче отримати сам. Предлагается техника “психологического поглаживания”. Вона полягає в тому, що необхідно поставити ряд питань, на которые школьник ответит “Да”, потім кілька питань, на которые он ответит “Может быть”, а потім перейти до питань, на которые ученик сначала готов был ответить “Нет”, а под влиянием ответов “Да” и “Может быть” отвечает не категорически, а більш розсудливо і толерантно.
2. Внушение – это более простой, але для школяра менш ефективний спосіб впливу, при якому не задіяна його воля. При вселенні дуже швидко досягається результат, але цей вплив, засноване на навіювання, і зникає досить швидко. В його основі лежить механізм прямого впливу психолога на підсвідомість учня, на використання не тільки розуму, але і почуттів, емоцій.
3. психологічне консультування. Завдання психологічного консультування полягає в тому, щоб допомогти школяреві розібратися зі своїми проблемами і разом з ним знайти оптимальні та ефективні шляхи вирішення певної, іноді досить складній життєвій ситуації. Наявні правила і установки, які дозволяють психологу структурувати процес індивідуальної психокорекції та роблять її більш ефективною:
1) немає двох однакових школярів і ситуацій психокорекції;
2) в процесі корекції психолог і школяр постійно змінюються відповідно до їх відносин;
3) лучшим экспертом собственных проблем является ученик, поэтому именно ему следует принять на себя ответственность за решение их;
4) в процессе коррекции чувство безопасности школьника важнее, чем определенные требования психолога;
5) психолог должен не забывать, что он не может полностью отвечать за ребенка, его жизнь, проблемы и трудности;
6) не следует ожидать непосредственного эффекта от каждой коррекционной встречи, потому что самоизменение требует много усилий, не всегда завершаются успехом;
7) психолог ответственный за соблюдение правил этики и работает на благо школьника;
9) некоторые проблемы не могут быть решены, психолог должен помочь ученику понять, осознать и принять неизбежность и судьбоносность определенной жизненной ситуации;
10) эффективность коррекции необходимо понять как качественную характеристику процесса, который выполняется вместе со школьником, а не вместо него, и является чрезвычайно важным в ходе нравственного становления школьника.
